О Боже! як то воно мені болить...як мені порожньо в душі,я починаю відчувати хаос,непотрібність...в грудях біль і безсоння для почуттів. мені не спиться. важко дихати -бо задихаюсь від тремтіння серця коли думаю про те все ...Я переживу чи ні? от би мені не нарождуватись ... чому коли кохаєш - маєш мучатись,від того що не кохають тебе? де ж відповіді..... мені болить бо спорожнілий став// і порожньо і холодно//та все надіюсь на тепло//якого не відчути// не зустріти// воно вмирає// а жило?! ....// Ходити думаками на вокзалі цілу годину, і байдуже що світ навколо ще існує... Їхавши 4 години, і 4 години поспіль згадую і згадую як на повторі, свої вчинки, її слова....це так болить, це болітиме..... Я ніби тінь блукаюча то туди то сюди, то що ж мені робити с вами ПОЧУТТЯ, як вас забути і викинути??? В душі сльози на очах і в серці...ВОНА не зна, та мабуть відчуває їх ...